У селі Тулиголове, рядовому Попкову встановили пам’ятник на братській могилі

Історія, Вшанування | 21:05, 10.08.2019
 Поділитися

Поділитися в

Далекого і дуже складного 1943 року, 30 серпня, в часи Другої світової війни, шестеро військовослужбовців у селі Тулиголове провозили зенітну установку, для прикриття танкової бригади. Не доїхавши до місця дислокації на них натрапив ворожий літак. Прицільні постріли не дали шансів на виживання – практично усі загинули. Про це розповідають місцеві мешканці, які знайшли, захоронені трупи невідомих визволителів у братській могилі, яку всі ці роки доглядали і облаштовували. У 1957 році на могилі солдат було встановлено обеліск у вигляді воїна, що тримає в руках вінок.

Лише одного з них було індентифіковано – Попкова Олексія Івановича, 1916 року народження, який з осені 1941 року пішов на фронт. І всі ці роки його рідні мріяли знайти хоч якусь інформацію про воїна. Його могилу розшукали завдяки мережі Інтернет і Книзі пам’яті України, в яку пошуковці, історики і краєзнавці поступово вносили всю інформацію про загиблих, місця їх захоронення. Знайшла його племінниця Тетяна Сєвєргіна, адже в живих з родини Попкових залишились лише племінники рядового Олексія – Тетяна, Микола та Валерій. Саме вони, розшукавши його могилу через стільки років, і стали ініціаторами зведення іменного пам’ятника визволителю. Посприяли у його встановленні у Тулиголівській сільській раді, завдяки небайдужості сільського голови Олексія Самойленка.

Для довідки: Олексій Іванович Попков народився у селі Проскурино Бузулукського району Оренбурзької області у 1916 році. У 1919 році на війну пішов його батько Іван Олексійович Попков, який воював у Чапаєвській дивізії і з війни не повернувся. Мама Марія Іванівна виховала сина сама. Олексій закінчив семирічну Проскуринську школу. Вивчився на водія і працював у колгоспі. У 1934 році, від другого шлюбу матері Олексія народилася сестра Ніна, яка проводжала свого брата на фронт і всі роки, до самої смерті, мріяла хоча б постояти на могилі рідного брата, а вдалося це лише її дітям. У 1940 році Олексій Іванович одружився, а через рік, зі всіма чоловіками села Проскурине пішов на фронт. Він воював на І Українському фронті, 60-ї армії. Загинув 30 серпня 1943 року.

 

 

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: